26 квітня 1986 року – Роковини. Пам’ятаємо. І робимо висновки.

     
     40 років тому - 26 квітня 1986 року - дата, яка стала вододілом для цілої епохи. Аварія на Чорнобильській АЕС виявила не лише технічні вразливості ядерної енергетики, а й межі готовності держави реагувати на катастрофи такого масштабу. Її наслідки визначили траєкторію розвитку країни на десятиліття вперед і залишили слід у життях мільйонів людей.
У перші тижні після аварії до роботи в зоні відчуження були залучені не лише військові та рятувальники, а й науковці. Вже на початку травня 1986 року було створено Штаб АН УРСР, який координував діяльність експедицій і оперативних груп. Йшлося не про теоретичні дослідження -- науковці працювали в режимі негайної відповіді: оцінка масштабів забруднення, прогнозування поширення радіації, розробка рішень для захисту населення, водних ресурсів і систем охорони здоров’я.
      Фактично, без наукового супроводу ліквідація наслідків аварії була б неможливою. Доводилося працювали безпосередньо в зоні ураження - діагностували стан реактора, встановлювали вимірювальні прилади у критичних точках, збирали дані в умовах, що загрожували життю.
      Серед тих, хто долучився до цієї роботи, були й наші науковці. Наші радіаційно стійкі детектори - виявилися критично важливими саме в умовах Чорнобиля. Вони витримували дози до 1 млн рад, що значно перевищувало можливості тодішніх аналогів. На їх основі створювалися прилади радіаційного контролю, які застосовувалися як у зоні відчуження, так і на атомних станціях.
      Показовим є приклад дозиметра надзвичайних ситуацій ДКС-Д3. Його конструкція дозволяла проводити вимірювання на відстані, що суттєво знижувало ризики для персоналу. Ця розробка не лише пройшла випробування, а й стала однією з найбільш затребуваних у практиці ліквідаційних робіт. Згодом колектив авторів був відзначений Державною премією України.
      
    Сьогодні Чорнобильська річниця виходить за межі історичної пам’яті. В умовах повномасштабної війни та регулярних загроз для ядерної інфраструктури вона звучить як попередження. Йдеться вже не лише про уроки минулого, а про ризики, які знову стали частиною європейської реальності.
Також це приклад того, як люди здатні працювати в умовах кризи і брати на себе відповідальність там, де ціна помилки є надто високою.
     Пропонуємо спогади про ті події доктора фізико-математичних наук, головного наукового співробітника Інституту сцинтиляційних матеріалів
Володимира Рижикова (08. 01. 1940 - 26. 07. 2021).
https://www.isc.kh.ua/uk/...